Причини захворювань печінки і жовчовивідної системи:

- наявність вірусів в самій печінці (віруси гепатиту, цитомегаловірус, герпес, папіломавірус та ін.)
- токсичне навантаження печінки (токсичний гепатит);
- застійні явища в жовчному міхурі і жовчних протоках (дискінезія, перегини, перетяжки жовчного міхура) через хронічне запалення;
- наявність інфекції в жовчовивідній системі (стафілококи, стрептококи, хламідії, лямблії, токсоплазма, глистяні інвазії ін).

Захворювання печінки відрізняються тим, що навіть після одужання протягом довгого часу необхідно відновлювати порушення в обміні речовин, що виникли. Потрібно буде повертати в початковий стан структуру печінки, а також порушені функції жовчовивідних шляхів і клітин печінки. У зв'язку з цим лікування печінки, незалежно від виду захворювання, є складним завданням, яке починається з проведення обстеження, потім виявляються причини захворювання, і йде їх усунення.

У разі гострих захворювань печінки лікування спочатку направлено на усунення отриманої інтоксикації, і одночасно йде призначення препаратів, що нормалізують секреторну функцію печінки і відтік жовчі. Тільки після цього починається багатоетапний процес відновлення функції і структури печінки.

Лікування печінки і жовчного міхура (більш докладно дивіться в розділі «Лікування»).

Для лікування печінки зазвичай застосовуються лікарські препарати трьох груп: гепатопротектори, жовчогінні і холелітичні засоби.

Гепатопотектори призначені для відновлення функції клітин печінки. Вони сприяють поліпшенню обмінних процесів у печінці, а також підвищують її стійкість до різноманітних токсичнихї впливів, прискорюючи процес відновлення функцій органу при будь-яких видах його пошкодження. Гепатопротектори бувають синтетичні, гомеопатичні і рослинно-жирові.

За допомогою жовчогінних лікарських препаратів підвищується виділення жовчі, а також її просування по жовчовивідних шляхах аж до виходу в кишечник.

Останнім часом більшість пацієнтів звертаються в нашу клініку з метою лікування печінки, хронічних захворювань жовчного міхура, підшлункової залози. Це стосується і дітей, у яких часто виникають функціональні порушення жовчовивідної системи.